Вибрана поезія

Блок Олександр

Жанр: Поэзия  Поэзия    Автор: Блок Олександр   
Закладки
Размер шрифта
A   A+   A++
Cкачать
Читать
Вибрана поезія (Блок Олександр)(1880–1921)

Присвячено Г.Чулкову

Про смерть

По місту все частіше я блукаю.І все частіше бачу смерть – сміюсяРозважливо до себе. Ну, то що ж?Так хочу я. Мені властиво знати,Що в певний час прийде вона й до мене.Я по шосе проходив біля скачок.День золотий дрімав на купах шутру,А за глухим парканом – іподромПід сонцем зеленів. Стеблини злаків,Купави, ще з весни набубнявілі,Дрімали в променях пестливих. Далі —Трибуна придавила плоским дахомЮрбу роззяв і модниць. Прапорці маленькіПістрявіли навкруг. А на парканіСиділи й видивлялись перехожі.Я йшов і слухав перегони конейПо ґрунті збитому. Тривожний тупітКопит. Нараз – ранковий крик:– Упав! Упав! – кричали на паркані,І, ставши на пеньок, побачив яОдразу все: в пістрявій одежиніЛетіли там жокеї – до стовпа.Від них одставши, огир басувавБез верхівця, в розметаних стременах.За листям кучерявеньких берізок,Од мене близько так, – лежав жокей,Весь в жовтому, на врунах весняних,Упавши навзнак, повернув обличчяВ глибокі і пестливі небеса.Так ніби вік лежав, розвівши руки,У небо дивлячись. Прекрасно так лежав.До нього бігли люди вже. Здалека,Поблискуючи спицями повільними, ландоКотилось м’яко. Ось вони підбіглиІ підняли його… І вже повислаБезвладна жовта, немічна ногаВ обтягнутій рейтузі. ЗавалиласьЗа плечі їм кудись там голова…Ландо вже тут. І до його подушокТак обережно й лагідно приклалиПисклячу жовтизну жокея. На підніжкуХтось вискочив незграбно і завмер,Підтримуючи голову і ногу,І повернув назад візник бундючний.І так же звільна спиці обертались,Поблискували козли, осі, крила…Так вільно і прекрасно так померти.Скакав усе життя з одним бажанням,Щоб першим доскакати. Й на скакуСпіткнувся кінь засипаний. СідлаНе втримати вже мускулами ніг, —І вутлі розметалися стремена,І, поштовхом одкинутий, злетів…Потилицею вдаривсь об своюПривітливу, весняну, рідну землю,І в мозку всі думки пройшли за мить —Єдині, найпотрібніші. Пройшли —І вмерли. І померли також очі.І дивиться так мрійно вгору труп.Так вільно і прекрасно.По набережній якось я проходив.Робітники в тачках возили з барокВугілля, дрова, цеглу. І рікаВід піни білої іще синіла.З-за обшивок розстібнутих дивилисьТіла засмаглі в зблискуванні поту,І Русі вольної зіниці світліЗ лиць почорнілих сяяли суворо.І тут же діти голими ногамиМісили купи жовтого піску,Тягали – то цеглинку, то поліно,То дощечку. Ховалися. А тамПоблискували їхні п’яти чорні,І матері – з обвислими грудьмиПід платтям чорним – ждали їх, сварились,Давали ляпасів і відбиралиЦеглинку, дрова, дощечку. Й тяглиКудись, під ношею зігнувшись гірко.І знов гурма дитяча поверталась,І починали дітки знову красти:Той – цеголку, а той – полінце…І раптом – сплеск води і сильний крик:– Упав! Упав! – знов закричали з барки.І, випустивши тачку, робітникРукою вказував кудись у воду.Надбігла вже юрба кошуль пістрявихТуди, де на траві, в камінні з бруку,Поблискувала пляшка-половинчик.Один тягнув багор. А поміж паль,Забитих біля берега у воду,Погойдувалася людина легкоВ сорочці та в розірваних штанах.Один схопив його. Допомогли,І довжелезне розпростерте тіло,З якого ручаєм лилась вода,На берег витягнули і поклали.Видзвонюючи шаблею об камінь,Городовий навіщось до грудейПриклав щоку і пильно слухав —

Алфавит

Похожие книги

Предложения

Copyrights and trademarks for the book, and other promotional materials are the property of their respective owners. Use of these materials are allowed under the fair use clause of the Copyright Law.