Твори для дітей Вибране

Павличко Дмитро

Жанр: Поэзия  Поэзия    Автор: Павличко Дмитро   
Закладки
Размер шрифта
A   A+   A++
Cкачать
Читать
Твори для дітей Вибране (Павличко Дмитро)

ДЕ НАЙКРАЩЕ МІСЦЕ НА ЗЕМЛІ

Де зелені хмари яворівЗаступили неба синій став,На стежині сонце я зустрів,Привітав його і запитав:Всі народи бачиш ти з висот,Всі долини і гірські шпилі.Де ж найбільший на землі народ?Де ж найкраще місце на землі?Сонце усміхнулося здаля:Правда, все я бачу з висоти.Всі народи рівні. А земляТам найкраща, де вродився ти!

1973

ЯК КУРКА НАВЧИЛАСЯ МОВЧАТИ

Знесла курочка яйцеІ давай кричать про це.«Куд-кудак, куд-кудак —Знесла яйце, як ходак [1] !»За хвилину все селоПро оте яйце гуло.Вчув і пес, що до яєцьБув великий ласунець.Він узяв сковороду,Кликнув друзів на ходу,Мить – і вже з того яйцяЗроблена яєшниця!Пси наїлись – і навтіч.Вранці знов знесла яйце,Та мовчала вже про це.

1951

НІЧНИЙ ГІСТЬ

Хтось постукав уночі.Швидко я знайшла ключі,Відчинила, і до хатиЗайченя зайшло вухате.Стало в кутику сумне,Каже: «Заночуй мене!Бо надворі завірюхаІ мороз хапа за вуха!»Батьків я взяла кожух,Вкрила зайця з ніг до вухІ гадала, що гульвісуВранці одведу до лісу.Встала рано, та дарма —Зайченяти вже нема.Чи запізно я збудилась,Чи зайча мені приснилось?

1964

БАРАН

Став баран серед дорогиІ підняв бундючно роги.Я кажу: «Привіт, баране!»А він бух мене рогами.Ти до нього – чемно, мило,Та дурило – то дурило.Був і буде некультурним —Краще не вітаться з дурнем!

1964

ЯК ВЕДМЕДЯ РОЗБУДИТЬ?

Ніч. У лісі кожен звірСпати йде на власний двір.Спить маленьке козеня,Що награлося за дня.Олень спить, і спить борсук.Але раптом… Що за звук?А! Це ведмедило спить,Ніби трактор гаркотить.Будиться, встає звірня:Той – з-під моху, той – з-під пняТой спросоння позіха:Що за патороч лиха!Той, кому вже храп допік,Шле ведмедю кольку в бік!Заєць бідний аж поблід,Бо ведмідь – його сусід.Він хропе, а зайців дімНіби валиться при тім.Аж трясе зайчиська лють,Бо не може він заснуть.Кида й він крутим слівцем,Та під ковдрою, тихцем, —Щоб не вчув якийсь там бісТа ведмедю не доніс!Горопашний боягузОдне вухо в’яже в ґудз [2] ,В друге – ясік [3] запиха,Щоб душа була глуха.З лютості на себе вінНатягає п’ять перин,Зверху ще й матрац кладе,Сам улігшись на тверде.Та від храпу ліс шумить —Спати не дає ведмідь!Скочив заєць на ослін.«Що робить?» – міркує він.Рада є на це одна —Розбудити хропуна.Та самому страшно йти —Хто б це міг допомогти?..Тільки рись! Вона міцнаІ відважна звірина.Заєць – в рисі. Так і так.Все розказує бідак.Просить на усі лади: – Йди й ведмедя розбуди! – Не піду я, – каже рись, — – Потім ще і з ним борисьТа кусайся цілу ніч,Адже він за таку річЛютий буде, як дракон, —Та й мене вже хилить сон…Ось до вовка ти б зайшов —Той поможе. Будь здоров!..Заєць у вовчиська вже,Просить, вухами стриже: – Так і так. Хропе той сплюх. – Вже від нього я оглух.Так хропе, немов пасиЗ мене він дере, – спаси! – Чи ти хочеш, – каже вовк, — – Щоб ведмідь мене затовк?Гнів бере таких персон,Як від них прогнати сон.Краще тихо будь, як миш,Потерпи, а вдень поспиш.Заєць думає: «Овва!В лиса мудра голова.Ось до нього я піду,Лис порадить на біду».Він – до лиса: – Так і так,Ти найбільший наш хитрак,Вирятуй мене з біди —Ведмедила розбуди! – Чи ти хочеш, – каже лис, — – Щоб ведмідь мене розтис?Чи ти дурень, чи мудрець,Схопить в лапи – і кінець!Заєць каже: – Ти підиЛагідно його збуди.Не штовхай і не кричи,В лаписько полоскочиАбо пісню заспівай.Щось придумай, ти ж – мудрай. – Видно, – сумно каже лис, — – Що й у тебе ум заблис.Чом же не співаєш сам,Тільки ходиш там і сям?Чом не полоскочеш лап, —На безсоння ти ж заслаб!Думай, як не можеш спать,Полічи до двадцять п’ять,То й заснеться, друже мій,Йди додому й не дурій!Вже додому йде зайча,Втім, мурашку зустріта. – Що це, зайчику, тобі? – Бачу я, що ти в журбі. – Ах, мені немилий світ: – Розхропівся мій сусід,Спати зовсім не дає, —Каже заєць все, як є.А мурашка: – РозбудитьЯ Ведмедя можу вмить!Заєць думає: «Ой-ля!Хвалькувате це маля».Та бере його мерщій,Садовить на хвостик свій,І несе до тих воріт,Де живе ведмедів рід.Храп гуде, немов гроза,В двір мурашечка вліза…Що ж то буде, що буде?!.Заєць став собі і жде.А мурашечка – в замок —Та до хати… Звір замовк.Тиша! Потім лютий рев —Аж летять листки з дерев!Знову тиша. Зайчик рад.Йде мурашечка назад.Крізь штахетиння рідкеБачить заєць ще й таке:На одній нозі ведмідьТо плигає, то стоїть.Щось із вуха витряса,З гніву сам себе куса.Заєць думає: «Ого!Ти шукай всю ніч того,Хто у вусі був твоїм,А ми спатоньки ходім!»
Copyrights and trademarks for the book, and other promotional materials are the property of their respective owners. Use of these materials are allowed under the fair use clause of the Copyright Law.