Серед степів

Мирний Панас

Серед степів
Автор: Мирний Панас 
Жанр: Классическая проза, Проза 
Серия:  
Страниц: 
Год:  
А сонце підпливає все вище та вище, пече все дужче та дужче: стає душно, аж млосно. Ох, де б того холодочку взяти, хоч на хвилиночку під нього свою голову приткнути! Он гень-гень у жовтій млі безмірної далені, аж біля самого небосклону, довгою смужкою синіє щось. Що то? Дощова хмара висовує з-за гори своє верхів'я, чи темний ліс дрімає на сонячній спеці? Коли-не-коли тягне звідти холодочком. - Якиме! Що то маячить? - Де? - Аж он гень-гень… Бач? - Бачу… Ліс, видко, буде, а може - і слобода над річкою розтяглась, бо звідти прохолодою тягне,- угадує Яким. - Твоїми б, Яккме, устами та мед пити! - мовите ви, радіючи, що Яким відгадав ваше бажання. Від нестямної спеки ви зневіряєтесь на свої очі. Вас бере думка: а Що, як то тілько одно марево що так часто морочить чоловіка в безмірних пісках безводного степу? Пекуча згага та гірка печія його так знемогли, що перед очима не знать де беруться кучеряві садки, темні лісочки і сині річечки кругом їх оббігають. Ось-ось вони перед очима грають; ще трохи - і ви загасите нестямную згагу, потушите пекучу печію… Верства всього зосталася до того, а як дві, то й багато… Луп! - і ви витріщаєте здивовані очі… Де ділися ті садки та ліски і річки чисті, бігучі? Перед вами одні тілько піски жовтіють та безмірна пустиня розлягається буро-червоним палом.
Copyrights and trademarks for the book, and other promotional materials are the property of their respective owners. Use of these materials are allowed under the fair use clause of the Copyright Law.